Стоячи на одному коліні, із прапорами та квітами у місті Ананіїв, що на Одещині, попрощалися із військовослужбовцем Сергієм Ступаком. Зв’язок із ним зник на початку вересня. Він виконував бойове завдання на Херсонщині. У Сергія залишилася мати, дружина та четверо дітей.
У місті Ананіїв, що на Одещині, попрощалися із загиблим 29-річний військовим Сергієм Ступаком. В нього залишилася мати, дружина та четверо дітей. Дружина Сергія — Вікторія розповіла, що зв’язок із її чоловіком зник на початку вересня. Тоді він виконував бойове завдання на Херсонському напрямку, в районі Тернових Вод. Майже два місяці ніякої інформації про Сергія не надходило.
“Мені сказали, що їх накрили. Тобто це був обстріл, був сильний обстріл, там в основному всі загиблі. Він на гражданці не міг сидіти, йому мало було BMW, йому не потрібна машина йому потрібна була армія і коли я просила, давай не йди, давай залишишся вдома. “Хто ж піде як не я? Я йду захищати свою родину, я йду захищати тебе батьків й дітей”. Вічно на сумках, папа в нас вічно служить. Ми папу бачимо рідко, но нічого його мрія збулася в нього є три синочки та лапочка дочка, вона принцеса”, — каже дружина загиблого.
Прощальна церемонія продовжилася біля будинку Сергія. Люди запалили свічки. Попрощатися із загиблим прийшов його колишній командир часів служби в АТО Валерій Михайловський.
“На службі він був надійним товаришем, який був готовий завжди поставити своє плече і який готовий був прикрити спину свого товариша, і на якого можна було покластися взагалі й завжди. Він готовий був завжди йти в будь-яку небезпеку і виконувати завдання поставлене, він ніколи не відхрещувався від виконання завдання. Якщо було поставлено завдання — він його виконував”, — ділиться Валерій Михайловський.
Вчителька молодших класів у Сергія Тетяна Непомняща Сергія згадує його так:
“Він прийшов до нас, такий великий, чорняві оченята. Що запам’яталося? Казав всіх забудете, коли випустимося, а мене будете пам’ятати, бо я, як Шевченко. Так і пам’ятаю досі. Співав, так у вухах зараз і стоїть, на випускному “прощавай рідна школа”. Всі вчителі були здивовані, ніколи його таким не бачили й навіть не уявляли, що він може так гарно співати. Я їм завжди говорила, що вони мої соколята, вони будуть мене проводжати, а не я їх в путь”.
Вічна слава та пам’ять тобі Герою!
Спочивайте з миром…