22-річний Петро Мазур — начальник штабу окремого підрозділу. У його підпорядкуванні понад сотня військових. Про те, як отримав поранення, чому побратими вирішили, що він загинув, та чому вирішив знову повернутися на службу, розповів Суспільному.
Стати оборонцем чоловік вирішив 2017 року. У 2021 році з відзнакою закінчив Національну академію НГУ. Дідусь і мама Петра також військові.
“Дідусь полковник — мій приклад. Скрізь водив із собою. Мама — майор медичної служби. Було очевидно, що я стану військовим”, — говорить Петро Мазур.
24 лютого боєць був на плановій ротації на Донеччині. 24 березня в селищі Солодке отримав важке поранення. Того дня побратими передали по рації, що він “двохсотий”.
“Натрапили на ДРГ та вступили в ближній бій. Розірвалася граната. Перший осколок в щоку зайшов, інший в черепі перебив зоровий нерв. У лівому оці одразу зір втратив. Легеня пробита була. Тим хлопцям, які мене на собі витягли, життям завдячую. Адже уже лежав, прощався. Побратим передав, що я 200-й, бо не рухався”, — згадує боєць.
Петра Мазура рятували, оперували і лікували в Курахово, Дніпрі та Вінниці. В його тілі й нині металеві пластини та осколки. Ті, що дістали лікарі, носить з собою. Крім того, нацгвардієць не бачить на ліве око, однак в липні повернувся на службу.
“Виходить вчився стільки, отримав поранення, щоб не служити?.. Що робити в житті, як кидати все. Чим буду займатися”, — каже Петро.
Попереду у нього ще декілька операцій. Діставатимуть пластини з плеча. Далі, каже, планує повертатися на передову.
“Зроблять операцію, дістануть пластину. Хлопців треба міняти. Совість мені так каже. Щоб син спитав: де ти був у 2022 році, поки війна була? І я міг сказати: синок я Донецьк звільнив, чи я в Крим зайшов із першими підрозділами. І я для нього героєм був”, — говорить захисник.
Петро Мазур каже, що зробить усе, щоб звільнити Україну.