У Сумах попрощалися з сержантом Олександром Шевченком. Захисник України загинув 23-го листопада в Донецькій області в результаті мінометного обстрілу. Після відспівування у Свято-Георгіївському храмі прощатися з воїном продовжили на Баранівському кладовищі.
Колега Олександра Катерина Котенко згадує про нього, як про гарного керівника і порядну людину. Згадує, що він у всьому підбадьорював і підтримував.
Знайомі родини розповідають: на фронт чоловік пішов восени 2016-го року.
“Був гарний дуже хлопець, добрий, уважний. Мама його сама виховувала, у нього ще один брат є старший. Мама їх виховала дуже гарно, поганого нічого не можна сказати”, – говорить ще одна його колега, Зінаїда Попова.
Знайома родини, пані Любов, запам’ятала Олександра як чуйного і турботливого чоловіка. “Такий хлопчик спокійний, трудолюбивий, дуже патріотизм в ньому був”, – говорить вона.
Командир Олександра Віктор розповідає, що, через власне поранення, довелось доручити важливі завдання йому. “Саня тягнув взвод на собі. Формаліст був в гарному розумінні цього слова. За 2-3 дні до цього всього він мені написав: “Вітьок, ти ж зроби все нормально, скажи прощальне слово як треба”, – згадує він.
“Це не те, що гідна людина, це людина з великої літери. Таких людей дуже мало. Казав: “мама щоб не знала”, довго мовчали”, – згадує побратим Юрій.
Олександр Шевченко служив головним сержантом, командиром зенітно-ракетного розрахунку зенітно-ракетного взводу, розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення Руслан Флорчук.
Олександру Шевченку було 47 років. Його поховали на алеї слави баранівського кладовища у Сумах.
Вічна слава та пам’ять тобі Герою!
Спочивайте з миром…