Загинув Андрій Власенко 23 вересня під час виконання бойового завдання, поблизу села Карпівка Донецької області.
“Виконуючи бойове завдання, Андрій Борисович загинув як герой – до останнього подиху захищаючи Україну. Пам’ять про захисника, героя, справжнього житомирянина, сина, назавжди залишиться у наших серцях”, – сказав фахівець міського центру соціальних служб Олександр Синиця.
18 жовтня на Смолянському військовому цвинтарі у Житомирі попрощалися із 37-річним військовослужбовцем Андрієм Власенком, який загинув на Донеччині у боях за Лиман.
Мама Андрія Світлана розповіла, що її син пішов у військкомат з перших днів повномасштабної війни Росії проти України.
“Як тільки почалася війна, він прийшов вранці і каже: мама, війна, я у військкомат. І все. Пішов у військкомат. Там сказали чекати. Потім другого квітня він вже пішов у навчальний батальйон – вчився на стрілка на БМП. Після навчання їх відправили у Дніпро, а звідти він уже навчений разом з хлопцями поїхав на фронт. Він звільняв Ізюм. Після звільнення Ізюма вони вже пішли на Лиман. Там він і загинув. Він завжди був сміливий, дуже уважний. Його дуже багато людей любили. Багато хто до нього звертався. Якщо щось трапилося і треба допомогти, то одразу згадували про Андрія”, – каже мама загиблого воїна.
Брат Андрія Іван каже, що його брат був хоробрим, завжди захищав слабких, ніколи нікого не ображав. Сам намагався вчити людей, знайомих та близьких не ображати слабших від себе.
“Його всі дуже любили, – говорить дядько загиблого Олександр. – Якщо треба було допомогти, він нікому ніколи не відмовляв. Я працював на будівництві і часто брав його з собою. Він дуже хороший спеціаліст був. Хороший будівельник. Але тут почалася повномасштабна війна, і він вирішив, що треба йти захищати Батьківщину. Це був його вибір”.
Андрій Власенко закінчив житомирську загальноосвітню школу №17.
“Андрій зарекомендував себе доброю, чуйною, співчутливою людиною, – згадує вчителька загиблого воїна Наталія. – Він завжди був оптимістом, справжнім патріотом своєї Батьківщини і не дивно, що пішов захищати її. Низький уклін батькам, що виховали такого сина. Герої не вмирають, вони завжди житимуть у людській пам’яті”.